Перед читачами постає лише один «щасливий» день із життя Корнія Дізіка, від особи якого ведеться розповідь. Він зі своєї волі опинився в банді отамана Гострого, тому став дезертиром і переховувся в житах. Тому така і назва новели. Герой любить природу, тонко розуміє її красу. Любить жінку та життя, але змушений переховуватися від усіх, вовком бродити в степу. Бо він дезертир, якому незрозуміла, чужа й ворожа війна, від котрої він хоче втекти, котру хоче забути. Бо війна — це зло, якою б світлою метою воно не прикривалося, зло, яке руйнує і суспільство, і життя кожної окремої людини Вітаїстичний пафос твору полягає у прагненняі до гармонії у світі й у душі. «В житах» — це не лише місце дії, це багатогранний символ, що уособлює в собі й життя селянина, і його ставлення до навколишнього світу, і становлення як людини на землі.