Перший роман Г. Флобера «Пані Боварі» став, без перебільшення, шедевром психологічної прози. Це був своєрідний виклик тогочасному суспільству, його заскорузлим поглядам і святенницькій моралі.

Автор своїм твором так зворохобив громадську думку,

що аж притягався до судової відповідальності.

Що ж так сколихнуло суспільство, зокрема навкололітературне оточення?

Безперечно — це правдивість та, якщо можна так сказати, безжальний реалізм викладу. А таке завжди дратує обивателя, котрий нерідко живе за подвійними стандартами, а моральних норм дотримується лише позірно.

Головна героїня твору — романтична сільська дівчина Емма Руо — з добропорядної дружини молодого лікаря поступово перетворюється (не без допомоги лицемірів та пристосуванців, що її оточували) у хтиву, розбещену і безпринципну особу. На першому місці в неї тільки розваги й насолода. Безвідповідально тринькаючи чоловікові гроші, Емма призводить свою сім'ю до зубожіння і краху. Зрештою, зайшовши в повну матеріальну та моральну безвихідь, учиняє самогубство.

Здавалось би, не така вже й рідкісна життєва історія, проте Флобер, завдяки віртуозності й поетичності стилю, зумів надати їй позамежного драматизму і чуттєвості. Тим-то його творіння можна сміло зарахувати до вершин світового письменства.