У двадцятирічному віці М. В. Гоголя спіткала любовна лихоманка. Предметом його обожнювання стало "Божество, але зодягнене злегка в людські пристрасті, – як написав юнак у листі до матері. – Але, заради Бога, не питайте її імені. Вона занадто висока, висока! ... З жахом озирнувся і розгледів я свій жахливий стан. Я тоді зрозумів, що мені потрібно бігти від самого себе, якщо я хотів зберегти життя..."

Що це було – справді юнацьке кохання чи чергова містифікація, на які так багате було життя письменника?

Відповідь на це запитання читач знайде на сторінках есе.