Коли нотар Лебель розповів близнюкам Жанн та Сімону Марван про останню волю їхньої матері Наваль, то він спровокував в них питання щодо історії їх народження: хто був їхнім батьком і яким чином вони опинилися далеко від країна походження своєї матері? Жанн отримала конверт, адресований її батькові, якого вони вважали мертвим, а Сімон — для свого брата, про існування якого вони не підозрювали. Вони змушені перетнути континенти і океани, щоб відкрити усі таємниці свого походження і важкої долі своєї матері, щоб довідатись про драми, які переслідували усю сім'ю і які неможливо виправити. Вони ризикують власним спокоєм і комфортом, щоб принести нарешті спокій змученій душі Наваль. Персонажі і протагоністи Парадокс полягає в тому, що головна героїня п'єси померла. Наваль, мати близнюків, є ключовим елементом гри, оскільки вся історія зосереджена навколо неї. Вона одночасно поводить себе як чужа з Жанн та Сімоном, її двома дітьми, але з'являється в п'єсі і як молода жінка, яка шукає свого народженого в коханні і відібраного родиною сина. Молода дівчина, ще майже підліток, яка пізнала перше велике кохання з Вагабом; як жінка похилого віку, що нарешті зустрілась зі своїм загубленим більше сорока років тому сином Нагідом; як учасниця руху спротиву на батьківщині. Декілька персонажів підтримують близнюків у пошуках, а більш за всіх нотар Ермій Лебель, який виступає посередником між останньою волею матері та її дітьми. «Пожежі» — п'єса актуальна, бо ставить під сумнів наші спроби співіснувати з війною сьогодні. Ця війна узагальнена, виражена поетичною, образною мовою, яка зберігає таємницю і піддає сумніву самі слова. Перед обличчям жаху що ми можемо сказати? Чи повинні ми мовчати? Чи здатні ми висловити невимовне. ( Насправді «Пожежі» — це не п'єса про війну. Це п'єса про невиконані обіцянки, про відчайдушні спроби знайти розраду, (...) про те, як залишатись людиною в нелюдському оточенні (Важді Муавад)