Книжка починається як історичний роман про події початку минулого тисячоліття: про життя однієї з перших кегелій – громад християн, котрих жорстоко переслідують, а тому вони змушені жити подалі від великих міст. Ця громада живе у так званому Оазі – загадковому місці, куди можна дістатися тільки через небезпечну Долину Каміння, де на мандрівника чигає безліч небезпек. Проповідник кегелії – Ромаї, його кохання добивається Мелана, яка прибилася до громади випадково. Їй невтямки закони, за якими живе кегелія, вона не сприймає ні їхньої віри, ані їхніх братерсько-сестринських стосунків, ані їхнього всепрощального християнського милосердя. Особисте щастя з коханим чоловіком за будь-яку ціну – ось її кредо. Заради нього вона готова на все, навіть на зраду. Та чи маємо ми право знехтувати мораллю і долями інших людей заради власного задоволення? Несподівано сюжет обривається, і ми опиняємося вже в сучасності. Головна героїня – письменниця Марина Перистері, успішна авторка жіночих романів про шалене й нещасне кохання. Якось дивно для колишньої студентки-інтелектуалки з факультету релігієзнавства і давніх мов. Здається, все у неї є: чоловік, донька, гарний дім, слава. Але щастя немає. Чому? Бо в свого чоловіка вона закохалася ще в юності, хотіла бути з ним попри все на світі, а тому вдалася до чаклування, щоб його приворожити. Живуть разом багато років, але немила вона йому. Він узагалі дуже дивний, висловлюється притчами, як і його батько, колись відомий науковець-біолог. Якось під час презентації нової книжки Марині повідомляють, що її чоловік потрапив у аварію і тепер у лікарні в дуже тяжкому стані. Отоді, поки вона сидить біля його ліжка, і проминає у неї в думках усе її життя, з усіма помилками, хибним вибором, згадується юність, початок дружби з двома нерозлучними подругами Ліною та Ніною, яку дівчата пронесли через роки. На щастя, чоловік одужав, вони вдвох повертаються у гори, де багато років тому були разом із друзями. Там потрапляють у загадкову печеру, в якій, ризикуючи життям, проводять понад добу. В такій екстреній ситуації вони нарешті вперше за багато років знаходять час і мужність оголити душу одне перед одним, розповісти про свої страхи і привиди з минулого, що не дають їм спокою. Ви запитаєте: а до чого тут перший сюжет? Нехай це залишиться загадкою для читача до кінця книжки. Інакше нецікаво. Але паралель є: у кожного своя доля, свій хрест, їх не переламати, часом важко нести, але мусимо мати достатньо гідності й сили, аби робити це достойно.