Старий дім, що руйнується на очах. Дивна родина: деспотичний батько, мати — єврейка, яка, під страхом смерті за себе і сина, зреклася під час Другої світової війни своїх батьків; старший син — дисидент, молодший — сексот органів безпеки, донька — психічно хвора. Намагання вирішити питання з успадкуванням заклятого будинку, що був свідком багатьох неприємних подій, болюче і гротескне водночас, як і сімейний сніданок, запропонований головою родини з цією метою. Головним антигероєм п'єси можна вважати саме цей розкішний, попри його жахливий стан, функціоналістичний особняк, що сколихнув долю не одного покоління родини Помпе. У першій дії знайомимося зі стосунками, проблемами і психологічними травмами цієї родини, а вже в другій дії історія сім'ї складається в загальну картину, до останнього, так би мовити, пазла. Чи йдеться лише про міщанську мораль і спробу налагодити порушені сімейні стосунки? Ні, не тільки. Мова про те, що виправити подібні відносини неможливо лише певними технічними заходами.