Книжка Костянтина Москальця, до якої увійшли прозові твори та щоденник «Келія Чайної Троянди», — насамперед про самість та особливу справжність, яку так легко втратити в сучасному світі. Це інтелектуальне й дуже особисте письмо, яке спонукає по-іншому відчути світ — із запахом дощу впереміш із тліном на фотографіях; зі смаком яблук, налитих світлом і соком; зі світлою і чистою, наче радість, черешнею; з глибинним самоусвідомленням, навіть якщо для цього необхідною умовою (а радше потребою) є самотність. Ця книжка — про творчу взаємодію людини з природою та водночас осмислення людської природи і про те, як важливо «проростати з себе, над собою, сміливо і безстрашно, і радісно летіти в найяснішу темряву, постійно збуваючись, безперервно стаючи собою...».