«Посмертні записки Браса Кубаса» — найвідоміший роман автора, де розповідається історія життя самотнього багатія, котрий після смерті вирішив написати свою автобіографію. Отже, оповідач-мрець описує власний похорон, потім занурюється в часи дитинства. Брас Кубас був жорстоким з рабами, нахабним й зухвалим з чужими, полюбляв сороміцькі анекдоти свого дядька. Вже під час своїх подорожей Європою, він потрапляє у полон чуттєвого романтизму і краси поезії. Герoй закохується і потайки зустрічається з Віржилією. Пристрасно жадає її, мріє про неї, але часом жорстоко поводиться.

Але за життєвими пригодами криється іронія й критичне осмислення людської природи. У «Записках Браса Кубаса» читач знайде чимало філософії і речей, про які варто замислитись кожному. А такі поняття як правда, наука, доводи виглядають дискусійними і, на думку Браса Кубаса, є відносними. Автор дивиться на світ скептично і зневажливо, спрямовує свій критичний погляд на людський рід, та й самого читача перетворює на одну із жертв іронії своєї книги.

Роман відкриває першу сторінку бразильського реалізму.