Микола Вороний — постать в українській культурі неординарна. Щоб переконатись у цьому, досить згадати, що він був поетом, перекладачем, критиком, істориком літератури, публіцистом, актором, режисером, редактором, дослідником національного театру, світової та вітчизняної драматургії, громадським діячем. Своєю творчістю він обстоював думку про необхідність модернізації української літератури, орієнтації її на Європу. Страдницький образ підневільної, рідної поетові землі гарячим струменем проходить через усю його творчість. Не може примиритися зболена душа поета з тим, що «...люди — невільники німі, на їх устах печать». Не коритися долі, а боротися За Україну, За її долю, Зачесть і волю, За народ! — таке творче кредо Вороного-патріота. Зміст: 1. Блакитна Панна. 2. Євшан-зілля. 3. Інфанта. 4. Іванові Франкові. 5. Легенда.