Це химерне сплетіння людських доль, облич випадкових перехожих, кохання й розлуки, щастя і сліз, серпанку смутку й візерунків надії. Це історії про нас, про тих, хто поруч та кого немає; про коханих, заради яких ми ладні на все, але які не завжди готові віддячити тим самим; про близьких і друзів; про тих, кого втрачаємо, і тих, кого знаходимо в круговерті життя.

Юра був першим коханням Юлі. Хлопець зі шляхетної львівської родини, інтелігентний принц з іншої епохи. А вона — дівчинка з райцентру, що покохала до нестями. Доля розлучила їх, розкидавши по різних континентах, щоб потім подарувати несподівану зустріч — на війні. (Дара Корній, «Морельковий чай»)

Дві подружки в холодному байдужому місті. Мрійниці, які так хотіли мати бодай шматочок тепла й любові. Однак час минав, а жодна з них досі не знайшла свого щастя. Раптом їм трапляється «щасливий трамвайний квиток. І життя починає змінюватися... (Наталка Доляк, «Щасливий квиток»)

Сергій та Іра були коханцями. Вони вважали це просто грою і аж ніяк не вірили, що між ними існує щось більше за звичайну пристрасть. Несподівано Сергій відчув, що боїться втратити Іру. Однак запізно... (Міла Іванцова, «Оповідання без назви»)