Квантова фізика, без тіні сумніву, є однією з найбільш захоплюючих і суперечливих дисциплін нашого часу. Хоча багато хто чув про неї, мало хто насправді розуміє, наскільки вона революційна. Є один аспект квантової фізики, який рідко обговорюється, аспект, який багато вчених, що дотримуються матеріалістичного світогляду, воліють ігнорувати або применшувати: її метафізичні наслідки.

Але що таке метафізика? Цей термін, який часто асоціюється з чимось езотеричним, насправді має міцне коріння в західній філософії. Для Аристотеля "метафізика" означала вивчення буття як такого, пошук кінцевих причин реальності. Отже, йдеться не про абстрактні спекуляції, а про фундаментальні питання: що таке світ? Що означає "існувати"?

Сьогодні квантова фізика змушує нас переглянути ці питання в новому і приголомшливому контексті.

В основі квантової фізики лежить дивовижне відкриття: світ, якщо спостерігати його на субатомному рівні, поводиться не так, як ми могли б очікувати. Субатомні частинки - електрони, фотони та інші фундаментальні одиниці - ніби живуть у непередбачуваному танці, де панують невизначеність та ймовірність. Ключове рівняння квантової теорії, рівняння Шредінгера, описує цей танець як хвилю ймовірності. Частинки, які ми уявляємо як тверді тіла, насправді такими не є. Кожна частинка має "ймовірність" існування або, точніше, потенційно може перебувати у нескінченній кількості "накладених" станів, але не у визначеному стані. Коли ця ситуація змінюється?

Хвилі ймовірностей, здається, "руйнуються" в реальності, визначеній тільки тоді, коли їх спостерігають. Іншими словами, те, що відбувається у квантовому світі, залежить від втручання спостерігача. Частинка стає корпускулою лише в результаті спостереження. Макс Планк, один з батьків квантової фізики, усвідомлював це з самого початку. У 1931 році він заявив:

"Я вважаю свідомість фундаментальною. Я вважаю матерію похідною від свідомості".

Символічним експериментом у квантовій фізиці є експеримент з подвійною щілиною. Уявіть, що ви стріляєте частинками - наприклад, електронами - по екрану з двома щілинами. Якщо не спостерігати за тим, що відбувається, частинки створюють інтерференційну картину, тобто поводяться як накладені хвилі. Але якщо спостерігати, через яку щілину проходить кожна частинка, картина змінюється: частинки поводяться як тверді об'єкти, а не як хвилі.

Цей експеримент, вперше проведений Томасом Янгом у 19 столітті, а потім переосмислений у квантовому ключі, не залишає нікого байдужим. Як спостереження може змінити поведінку частинки?

Для наукового матеріалізму стверджувати, що спостерігач відіграє певну роль у реальності, є не лише єретичним, але й загрожує всім його переконанням. Дійсно, матеріалістична наука розглядає всесвіт як щось окреме, "там", незалежне від будь-якої взаємодії з живими істотами. Ідея про те, що спостерігач є невід'ємною частиною квантового процесу, відкриває двері до глибоких метафізичних роздумів: яку роль відіграє свідомість у Всесвіті? Це повертає свідомість - присутність свідомого спостерігача - в саму суть явища.

Ще одним інтригуючим наслідком квантової фізики є гіпотеза "багатьох світів". Згідно з цією теорією, запропонованою Г'ю Евереттом у 1957 році, щоразу, коли відбувається квантова подія, всесвіт "роздвоюється" на паралельні всесвіти. Таким чином реалізуються всі можливості, але в різних світах.

Якби ця теорія була правильною - а вона все ще є предметом інтенсивних дискусій - це означало б, що існує нескінченна кількість паралельних всесвітів, у кожному з яких наше життя йде різними шляхами. Це вводить новий вимір у метафізику: що ж тоді є нашою ідентичністю? Якщо існує незліченна кількість версій нас самих, то яка...