ХУРБАН (гебр.): спустошення, винищення. Це слово означає передусім знищення Першого Храму (587 р. до н.е.) вавілонським царем Навуходоносором і Другого Храму (70 р.) римським імператором Титом.

Хурбан, вживане в обох єврейських мовах слово, символізує у єврейській літературі організоване, починаючи з 1940-го року, Гітлером та його поплічниками винищення більшої частини європейського єврейства. Хурбан залишається певністю, яка є незбагненною саме для того, хто – як автор цієї книги – обґрунтував її з такою детальністю. У тіні Хурбану Манес Шпербер намагається з пристрастю здорового глузду й „релігії доброї пам'яті" з'ясувати, чим є сьогодні єврейство для самих євреїв і що воно являє собою для неєвреїв та ворогів єврейства. У своїх есеях він показує, як євреї навіть у час найбільшої небезпеки ніколи не переставали творчо наповнювати сенсом своє буття та його тривання – не завдяки, а всупереч милості богообраності, яка є найважчим з усіх тягарів.