У документальному дослідженні сучасного австрійського історика висвітлюється широке коло питань, пов'язаних зі здійснюваною нацистами в період Другої світової війни «політикою працевикористання». На основі архівних джерел, наукових студій, свідчень колишніх примусових працівників (у тому числі з України) та їхніх «роботодавців» показано особливості реалізації відповідних заходів в одному з регіонів Австрії – Пінцґау. Звертається увага на умови життя й праці «фремдарбайтерів», організацію дозвілля та вільного простору, дискримінаційні заходи націонал-соціалістичного режиму, покарання за різноманітні «проступки» (зокрема «статеві злочини») та ін. Простежуються повоєнні долі жертв «політики працевикористання», а також те, яким чином примусова праця відбилася в регіональній пам'яті.

Компенсаційні виплати, здійснені декілька років тому Республікою Австрія колишнім цивільним примусовим робітникам, які працювали на австрійській території і в більшості своїй походили зі Східної Європи, пролили світло на довго замовчувану й мало вивчену в нас сторінку історії націонал-соціалізму. Ідеться про людей, яких у роки Другої світової війни було примусово депортовано з тим, щоб вони замінили на робочих місцях у промисловості, гірництві, сфері обслуговування та у сільському господарстві місцевих чоловіків, призваних до лав німецької армії. У Пінцґау жінок та чоловіків із Польщі, України та Росії, крім як на спорудженні електростанцій у Капруні й Вайссзе, в основному залучали до роботи у селянських господарствах. За винятком цих споруд, деяких іноземних прізвищ і усних історій, здається, більше ніщо не нагадує про перебування цих людей у Пінцґау. Метою цієї книжки є висвітлення життя і страждань так званих «фремдарбайтерів» у період націонал-соціалізму й потому.