Книга есеїв австрійського письменника, журналіста перекладача Мартіна Поллака побудована на власному дитячому досвіді, історичних фактах, свідченнях мешканців Центральної та Східної Європи. Письменник замислюється самий і змушує замислитися читачів над тим, скільки безіменних жертв різних кривавих, антилюдських режимів ХХ століття, у прямому розумінні, поросли травою. Людина має чинити спротив процесам непомічання, камуфлювання, забування, непам'ятства.