Анатолій Добрянський (1935 – 2003) – знакова постать культурного життя Буковини й Чернівців, яскрава й непересічна особистість. Тому його «Листи до матері» цікаві під багатьма оглядами, зокрема як історія становлення молодої людини в умовах тоді ще порівняно недавно прилученої до Радянського Союзу Буковини. Водночас це правдива повість про довірливі й душевні стосунки матері й сина, а заразом своєрідна хроніка студентського життя, цікаві відомості про місто, університет, армійські літні збори, редакцію обласної газети, літературне об'єднання, про подорожі, плани та сподівання. Можемо досить виразно уявити собі за цими листами також і життя Фаїни Василівни, сільської вчительки, чоловік якої був репресований 1937 р., а сини у найважчі роки виховувалися в родичів. У тому кочовому житті, сповненому виснажливої праці та нестатків, вона зуміла дати Анатолію відчуття дому, прихистку, родинного тепла.

Листи за радянського часу – територія приватності, на яку зазіхала Система, але люди підсвідомо опиралися цьому. Уважному читачеві ці листи відкриють значно більше, ніж у них дослівно сказано: самий дух того часу – від середини 50-х років майже до кінця 60-х...

Упорядкувала книгу Елеонора Соловей.