Один із корифеїв сучасного грецького театру, письменник, перекладач, який відкрив для Еллади творчість В. Ґомбровича, Ж. Батая та М. Бланшо. П'єси Д. Димітріадиса називають «театром катастрофи», оскільки, занурюючись у глибини несвідомого, опрацьовуючи механізми травми і втрати, автор препарує ідею нормальності. Він прагне розвтілити концепт «людської природи», щоб глянути на те, що ховається під або за ним. У п'яти театральних монологах автор говорить про п'ять концептів, кожен із яких окреслює сутність того, що ми називаємо «людиною». У драмі «Insenso» Д. Димітріадис зосереджується на обсесивній жіночій сповіді, яка водночас є хронікою трансгресії сексуальності та дегуманізації, що для людини постає крахом самого буття. Збезчещена італійська графиня Лівія Серп'єрі з кінострічки Лукіно Вісконті «Почуття» полює на фантом колишнього коханця, який отруює її життя, щоб зрештою опинитися на згарищі Реальності, де напруга між жіночим/чоловічим, колективним/особистісним стає річчю цілком другорядною.