«Як звірі правувалися з людьми» - завершальна казка всесвітньовідомої збірки казок, створеної Іваном Франком. Цикл казок для дітей, об'єднаний спільною назвою «Коли ще звіри говорили», містить двадцять творів. Дев'ятнадцять з них вперше надруковані протягом 1896 – 1898 рр. у дитячому журналі «Дзвінок». 1903 р. було здійснене нове видання збірки, в якому з'явилась остання казка циклу - казкою – «Як звірі правувалися з людьми». У казках Івана Яковича Франка в образах тварин втілено людські вади та недоліки: жадібність, невдячність, жорстокість і нечемність, хитрощі і лінощі. У казках тварини з цими рисами характеру завжди покарані. Натомість Працьовитий Осел, мудрий Їжак, незлостивий Заєць завжди перемагають сильних і хитрих Лева, Вовка, Ведмедя. Їжак - неборак покарав хитру Лисичку за її підступність, а Добрий та розумний Дрозд знайшов вихід із загрозливого становища та провчив Лисицю. У казках висміюється зло, заздрість, грубощі, невихованість і тупість. Малі пташки Королики не дозволили Ведмедю ображати їх гідність, примусити його просити пробачення , добродушний Журавель провчив хитромудру куму Лисичку її ж методом. У народній традиції ніколи не схвалюють людей, які живуть хитрощами, обманом, чужим коштом.